Величні фіорди, льодовики і водоспади, смарагдова зелень пагорбів і скелі, що б’ють із землі гарячі джерела і густі ліси – все це скандинавські країни. Неповторна північна краса, яка не залишає байдужим нікого. Але чи й досі ці країни залишились символами холодної краси?
Медіаосвіта в Данії
Як і в багатьох інших країнах, медіаосвіта в Данії виникла ще в 20-х роках (спочатку на матеріалі кінематографа). З 1961 до 1969 року цілий розділ офіційного освітнього шкільного стандарту був присвячений екранному мистецтву. З 70-х років ХХ століття медіаосвіту було інтегровано в різні предмети (мистецтво, датську й іноземні мови тощо), хоча і не має сталого офіційного статусу (зважаючи на те, що Міністерство освіти поки не включило медіаосвіта в якості обов’язкового розділу Національного навчального плану). В процесі занять звернено увагу на такі ключові поняття, як «агентство медіа» та «технології медіа», однак головною метою багатьох датських педагогів є виховання демократично мислячого громадянина. У деяких школах викладається спеціальний 24-х годинний курс з медіакультури.
Досить активну медіаосвітню діяльність розгорнув Датський кіноінститут (Der Danske Filminstitut). Однак багато інноваційних проектів у Данії грунтуються на ентузіазмі окремих дослідників і не отримують суттєвої державної підтримки.
Що ж стосується вищої освіти, то тут не можна не відзначити діяльність Датської королівської педагогічної школи в Копенгагені, де курси по медіаосвіті викладаються вже близько 15 років. Дисципліни з медіа читаються сьогодні в Копенгагенському університеті (Kobenhavns Universitet), Odense Universitet та ін. Професію медіапедагога можна отримати на факультеті медіаосвіти в Aarhus Universitet.
Медіаосвіта в Норвегії
Витоки медіапедагогики у Норвегії можуть можна віднайти ще з 20-х – 30-х років, коли в країні став розвиватися рух кіноосвіти. Тому в Норвегії вона має давні традиції. Ще з 1977 року медіаосвіту було офіційно включено в національний навчальний план для середньої школи. Розділи, пов’язані з медіа, інтегровані в такі дисципліни, як прикладне мистецтво, музика, мови та ін. Ще кілька десятиліть тому медіапедагоги в основному дотримувалися так званої «захисної» теорії медіаосвіти, але останнім часом ця парадигма замінена на більш сучасну – культурологічну, яка передбачає широкий спектр підготовки до життя в інформаційному суспільстві (включаючи
розвиток критичного мислення по відношенню до будь-яких медіатекстів, протистояння експансії насильства на екрані тощо).
Тоннесен Е. (E. S. Tonnessen) відзначає, що зацікавленість до медіаосвіти в Норвегії часто пов’язана з поточними урядовими кампаніями. Наприклад, у 1995 році уряд розгорнув масштабну Норвегії акцію боротьби з показом насильства на екрані. В рамках «захисної» («ін’єкційної») парадигми медіаосвіта розглядалася державними структурами як ефективний засіб захисту від негативного впливу медsатекстsв. Через три роки уряд поклаd основні медіаосвітні функції на Норвезький кіноінститут.
Істотною допомогою норвезькій медіаосвіті слугують підручники та навчальні посібники, також видання спеціального журналу для педагогів «Медіа в школі» (Media I Skolen), у 2002 році перейменованого в «Tilt». Цей ілюстрований науково-методичний журнал уже понад десять років редагує один з провідних норвезьких медіапедагогів – Т. Панхофф (T. Panhoff).
У Норвегії, як і раніше, активно розвивається традиційна кіноосвіта. На сьогоднішній день там працює понад 70 кіноклубів для дорослих, молоді та школярів. Асоціації медіаосвіти і кіноклубів (вони об’єднують близько 11 тисяч членів) підтримують систему медіаосвіти як в школах, так і в університетах. Навчання викладачів у Норвегії передбачає можливість річної спеціалізації в галузі медіаосвіти. Проте у результаті в середньому лише кожен двадцятий норвезький викладач має спеціальну підготовку в області медіапедагогіки.
Медіаосвіта в Швеції
Медіаосвіта у Швеції має давні традиції. З 1980 року вона стала поступово інтегруватися в процес шкільного навчання. Один з провідних шведських дослідників і медіапедагогів С. Фон Фейлітцен (Cecilia von Feilitzen) вбачає важливу роль медіаосвіти у її затребуваності учнями і студентами, у розвитку критичного мислення аудиторії, її практичних умінь створення власних медіатекстів, у поширенні демократичних цінностей, у використанні позитивних сторін глобалізації. Не випадково, що саме Швеція в 1997 році була обрана як база для відкриття Міжнародної палати ЮНЕСКО «Діти, молодь і медіа» («The UNESCO International Clearinghouse on Children, Youth and Media»), яка активно займається пропагандою медіаосвіти, організовує міжнародні конференції, видає книги і довідники, підтримує інтернетний сайт (http://www.nordicom.gu.se).
Медіаосвіта в Швеції офіційно інтегровано у національний навчальний план з осені 2000 року. Шведські педагоги давно вже переорієнтувалися від «протекціоністської» медіаосвітньої концепції до культурологічної, що включає розвиток критичного мислення аудиторії. Медіаосвіта в навчальних закладах переслідує наступні основні цілі: сприйняття і аналіз медіатекстів різних видів і жанрів, вивчення особливостей мови медіа, процесу створення творів медіакультури, виховання відповідального громадянина сучасного демократичного суспільства.
Втім, кожна школа може трактувати медіаосвітній спектр навчального плану по-своєму, виділяючи ті чи інші пріоритети.
Медіапедагоги Швеції об’єднані в Асоціацію медіаграмотності (BMK – Barn Media Kunskap), яка активно впроваджує медsапедагогічні підходи по відношенню до аудиторії різного віку – від молодших школярів до студентської молоді та дорослих.
___________________________________________________________________________
Джерело: А. В. Федоров - Електронна наукова енциклопедія «Медіаосвіта та медіа культура»
___________________________________________________________________________
Матеріал підготувала: Клюєва Марина
Немає коментарів:
Дописати коментар